Середа, 23.08.2017, 20:44

Вітаю Вас Гость | RSS Головна Степан-Максим Балей Реєстрація Вхід
Матеріалів за останній місяць не знайдено.
Матеріалів не знайдено.
Матеріалів не знайдено.

Степан-Максим Балей

(1885 - 1952)

Балей Степан Володимирович народився 4 лютого 1885 року у с. Великі Бірки поблизу Тернополя. Батьки були вчителями народних шкіл. Середню освіту здобув у Тернопільській гімназії, у 1908 році закінчив Львівський університет за фахом “Філософія і психологія”. Викладав в українських гімназіях Тернополя, Перемишля, Львова. В 1911 році захистив ступінь доктора філософії. Протягом 1912 – 1914 років поглиблював знання в університетах Берліна, Парижа, працював у Віденському університеті. Разом з галицькими вченими І. Крип’якевичем, Ф. Колессою та іншими був запрошений до заснованого законодавчим актом Української Держави від 17. 08. 1918 року Кам’янець-Подільського Державного Українського університету його першим ректором І. Огієнком на посаду доцента. З 1917 по 1922 рік з короткою перервою навчався на лікарському факультеті Львівського університету за спеціальністю “нервові хвороби і психіатрія”, де 1923 року здобув ступінь доктора медицини.

Після отримання ґрунтовної освіти С. Балей до закінчення Першої світової війни працював у Віденському університеті.

Навчання та працю С. Балей активно поєднував із публіцистикою. Зокрема, брав активну участь у виданні журналу “Учитель”, що виходив у Львові з 1889 року по червень 1914 року. Це було видання Українського Педагогічного Товариства, в якому вміщували статті з питань педагогіки, психології, науково-популярні нариси з різних галузей знань. Журнал об’єднував кращі науково-педагогічні сили Галичини. Статті нашого земляка тут друкували поруч із працями І. Франка, Г. Шерстюка, В. Щурата. Так, у 10-12 числах “Учителя” за 1906 рік надрукована рецензія С. Балея на книгу французького педагога Юліана Пейо “Виховання волі”. “Виховати самого себе – одна з найважчих задач, котру може людина поставити перед собою”, – ця фраза цілком характеризує творчість самого Балея.

1916 року у Львові вийшла з друку праця нашого земляка “З психології творчості Шевченка” – перше такого роду дослідження творчості Великого Кобзаря. Як стверджують дослідники, у цьому творі виразно відчувається вплив З.Фрейда. Це була одна з основних причин замовчування імені С. Балея. Його не ганьбили, не вважали буржуазним апологетом і псевдо науковцем. Просто не перекладали  і не перевидавали його праці.

Після Першої світової війни Степан–Максим працював у Львові лікарем у відділі нервових хвороб, читав курс логіки в Українському таємному  університеті і паралельно наполегливо працював над своїми книгами  «Нарис психології» та  «Нарис логіки», які є першими підручниками українською мовою з цих галузей науки.

1927 року наш земляк отримав посаду професора у  Варшавському університеті. Він переїхав у Варшаву, де працював до кінця своїх днів. З 1928 року С.Балей завідував кафедрою дитячої і педагогічної психології Варшавського університету, а в 1936-51 роках займав посаду директора Варшавського педагогічного інституту Спілки вчителів. Тут він написав низку праць з дитячої, педагогічної і соціальної психології, котрі  по кілька разів перевидавали. Серед них – “Психологія підліткового віку”, “Психологічна проблематика дітей і молоді”, “Характерологія і типологія дітей і молоді”.

Наукове життя С.Балея можна умовно поділити на львівський і варшавський періоди. Значна частина спадщини С.Балея, особливо львівського періоду, написана ним українською мовою і опублікована в українських виданнях. Це  обгрунтовані дослідження, присвячені емоційно-вольовій сфері людської психіки (почуття, воля), проблемам характеру, перші друковані   українською мовою підручники з психології і логіки. У польській науковій літературі про С.Балея пишуть як про співтворця польської психології, засновника у ній важливих напрямів, насамперед, психології розвитку і психології виховання (педагогічної психології). Наукова спадщина С.Балея містить фундаментальні праці з філософії, психології та педагогіки на рівні здобутків світової науки. До них належать монографії з психології творчості Ю.Словацького, С.Жеромського, психології виховного контакту, юнацького віку,  нариси з  психології розвитку дитини, нарис психології виховання, вступ до суспільної психології. З огляду на це С.Балей розглядав  індивідуальний розвиток психіки під кутом вікових змін у психофізичному онтогенезі. Це зумовило формуванням вченим власного концептуального бачення виховання і навчання. С.Балей розробив психологію виховання, в якій розглядав виховний процес з позиції    розроблюваної ним генетичної вікової психології, психології розвитку. Він пропонував теорію педагогіки, яка виходить від людини і являє сучасний варіант гуманістичної педагогіки, що грунтується на традиціях принципу  природо відповідальності  у навчанні і вихованні .Ця педагогіка служить завданню сприяти становленню людини громадянського суспільства, в якому самовираз  індивіда у реалізації ним свого життя як самотворчості є умовою існування і самовиразу суспільства.

Після другої світової війни С.Балея було нагороджено Хрестом Ордена Відродження Польщі..

Помер Степан Володимирович 13 вересня 1952 року, похований на цвинтарі Повонзки у Варшаві. Таким чином, у Польщі наукові заслуги С.В.Балея були відзначені свого часу, хоча, незаслужено мало. У 1934 році його було обрано членом наукового педагогічного товариства у Кракові; 1945 році – дійсним членом Варшавського наукового товариства, а з квітня 1952 року він став дійсним членом (титулярним) Польської Академії Наук. Наукова спадщина видатного українського і польського психолога, лікаря, психоаналітика та філософа С.В.Балея чекає вивчення в Україні, а сам він, на основі вивчення його наукової спадщини та безцінного внеску в заснування та розвиток згаданих галузей, – заслуженого визнання.

С.Балей – видатний представник двох культур, української і польської, у кожній з них він залишив свій вагомий внесок. З оприлюдненням праць вченого цей внесок стає спільним надбанням. У 2002 році завдяки співпраці Львівської філософської спілки, інституту філософії, логіки і соціології Одеського національного університету

ім.  Мечникова вийшов друком перший том  першого українського  академічного видання зібрань праць вченого.

Впродовж майже 40 років ім’я знаменитого вченого було забуте в Україні. І лише тепер його багата творча спадщина повертається до нас.

Вгору